РЕФЕРАТ Тема выпускной квалификационной работы: «Лексико-семантическое поле «жилье» в испанском языке. Автор ВКР: Шевцова Юлиана Вячеславовна. Научный руководитель ВКР: Потапенко Андрей Сергеевич Сведения об организации-заказчике. Хочешь стать звездой тогда начни петь c качественными минусовками в формате mp3 21 ВОПРОС ЮЛИАНЕ ПРАДО. Реферат по Зоопсихологии на тему: Поведение дельфинов. Выполнила:Студентка заочного отделения, факультета Психологии, 2й курс Читать доклад. Редактор та журналіст Іван Франко. Реферат. У своїй статті, що звалася так само, як і брошура Бачинського, Франко висловлює настільки несподівано . Миколу Міхновського часто називають Апостолом української державної самостійності, зачинателем ідей самобутності та незалежності..
Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Микола Міхновський, Михайло Грушевський, Юліан Бачинський першими обґрунтували потребу створення. Презентация на тему Юліан Бачинський до уроку з історії україни.. В статье рассказывается о жизни и деятеольности известного просветителя Закарпатья Андрее Бачинском. 8 груд. 2014 Юліян Бачинський Присвячую Товаришам — молодіжи українській Ю. Б В нім подано докладний опис віча й обидва реферати. Годі одначе дуже винуватити автора, що цю ширшу тему ширше й не опрацював.
Біографія, громадсько-політична та публіцистична діяльність Юліана Бачинського. Перебування на посаді голови Дипломатичної місії України в США..
Корнило Устиянович Національний Музей у Львові ім. Андрея Шептицького. У другій половині XIX століття на західних землях України почався новий етап розвитку образотворчого мистецтва. Живопис набув яскраво світського характеру.
Прагнення художників до все ширшого відображення життя народу, нова тематика і нові жанри надають західноукраїнському живопису того часу великої ідейної глибини й своєрідного національного колориту. У формуванні нової західноукраїнської школи реалістичного мистецтва велику роль відіграв Корнило Миколайович Устиянович. Саме Устиянович перший серед художників Галичини зважився на рішучий крок – визволитись від виключно релігійної тематики у живопису і звернувся до тем з життя українського народу та його історичного минулого. Устиянович був різносторонньо обдарованою людиною. Він проявив себе не тільки як художник – монументаліст і живописець різних жанрів, графік- ілюстратор і карикатурист, але також як письменик, поет, драматург, публіцист і гуморист, як громадський діяч.
Проте найціннішою є діяльність Устияновича в галузі образотворчого мистецтва. Саме тут найповніше виявився його талант, саме тут його найбільші заслуги в розвитку української культури.
Світогляд Корнила Устияновича як громадянина і художника формується серед специфічних умов культурного розвитку українського народу в Галичині середини XIX ст. У ЗО- 4. 0- х роках XIX ст. Це знайшло свій вияв насамперед у літературі. У ті часи важливу роль у розвитку західноукраїнської літератури відіграли письменники М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький – так звана “Руська трійця”.
Галичині, збудила зацікавлення до його історичного минулого, до вивчення його побуту й фольклору. Діячі “Руської трійці” прагнули до зміцнення культурних зв’язків з Наддніпрянською Україною, Росією та іншими слов’янськими народами. Котляревського, Квітки- Основ’яненка, Шевченка, Марка Вовчка, Пушкіна, Лєрмонтова, Гоголя. Проникають сюди і передові ідеї російських революційних демократів, що мало значний вплив на дальший розвиток національної культури і мистецтва в Галичині.
Після революційних подій 1. Австро- Угорщині в Галичині посилюється боротьба за соціальне та національне визволення українського народу. Але ця боротьба була нелегкою. Трудящі західних земель України жили в тяжких злиднях і відсталості.
Тільки невелика частина прогресивної західноукраїнської інтелігенції здатна була вести боротьбу за піднесення культурного рівня народу, але вона була роз’єднана. Серед різних соціальних і політичних поглядів та орієнтацій у світогляді більшості тогочасної галицької інтелігенції виділяються два напрямки- так званих “народовців” і “москвофілів”. Обидва ці напрямки підтримували існуючий політичний лад. Народовці” орієнтувались на габ- сбурзьку Австрію, а “москвофіли” – одночасно на австрійську монархію і російський царизм. У боротьбі проти консервативних поглядів “народовців” і “москвофілів” зростають молоді демократичні сили Галичини. З другої половини 7. На чолі цієї течії стояли І.
Франко, М. Павлик та інші прогресивні діячі, виховані на передових ідеях революційно- демократичного руху. За таких складних, повних суперечностей умов суспільно- політичного й культурного життя в Галичині починає розвиватися творчість Корнила Устияновича. Його діяльність художника й літератора була тісно пов’язана з просвітительським народницьким рухом у Галичині й спрямовувалась жа обстоювання самобутності української культури. Корнило Устиянович народився 1. Вовкові на Львівщині, в сім’ї священика – відомого українського письменника Миколи Устияновича, якого галицькі українці називали “Соловейком Русі”. В його романтичній, життєрадісній і бадьорій ліриці вони находили з любов’ю оспівану природу і людей карпатської верховини.
Микола Устиянович у своїй творчості продовжував поетичні традиції М. Шашкевича і належав до послідовників ідей “Руської трійці”. Він був представником тієї нечисленної в ті часи свідомої західноукраїнської інтелігенції, яка ставила перед собою високі просвітительські цілі. Як згадують сучасники, це була високоосвічена людина, яку всі любили та поважали. В Устияновичів була велика сім’я – сім синів і три дочки. Біда не раз заглядала в хату, але батько ніколи не падав духом.
Він завжди вмів якось зарадити лиху, щоб по змозі дати якнайкращу освіту своїм дітям. Під впливом батька виховувався малий Корнило – найстарший син поміж численної дітвори, жвавий, непосидющий, цікавий до всього хлопчина. Йому з дитинства прищеплювали любов до українського народу і рідної мови.
Початкову освіту Корнило одержав у селі Дуліби, в приватній школі учителя Романчука, доброго педагога й вихователя. В цій школі, яку тоді жартома називали “академією в Дулібах”, вчились діти тих галицьких інтелігентів, які не бажали посилати дітей в польські чи німецькі школи. Потім Корнило вчиться в гімназії та реальній школі (в Бучачі й Львові). Молодий Устиянович, ще навчаючись у школі, дуже багато читав. Він рано виявляє свої літературні здібності й живий інтерес до питань національного життя. Ось як згадує пізніше художник про свої шкільні роки і про думки, які тоді його хвилювали: “Під кінець моїх гімназійних студій попав я в читальні бібліотеки Оссолінських на патріотичні повісті польські, а в польській літературній часописи “Пшияцєль домови” на декотрі цікаві для мене статті і поезії, Що тикали Галицької Русі і козацтва. Теплі історичні співи за часи князів галицьких польського поета Моргенбессера визвали в моїй душі більше патріотичного чуття, ніж Зубрицького “Історія”, котру я насилу читав, а польські повісті Чайковського (Садика- паші) як: “Гетман України” і другі наповнили моє серце народною горделивостею і тугою за нашою славною, хоть нещасною минувшостею” .
У гімназії Устиянович разом з своїм другом А. Підлисецьким почав писати вірші. Ці перші кроки його літературної діяльності були зустрінуті з підозрою. Одного разу, замість української теми письмової роботи в школі, він написав патріотичний вірш “Елегія над Дністром”. Але учитель української мови перестеріг Устияновича, щоб в майбутньому він не писав подібних поезій, бо через її “бунтарський” зміст може мати від австрійської влади великі неприємності. Це на час знеохотило молодого ентузіаста до літературної діяльності, тим більше, що й товариші не захоплювались його віршами.
Тим часом батько Устияновича переїжджає в убоге гірське село Слав- ське на Стрийщині. Перебування в цій місцевості, розташованій серед мальовничої природи Карпат, залишило глибокий слід в творчості Корнила Устияновича. Після закінчення семи класів гімназії молодий Устиянович, у якого, крім літературних здібностей, починає виявлятись також художній талант, вирішив присвятити себе мистецтву. В кінці 1. 85. 8 року йому вдається вступити до Академії образотворчих мистецтв у Відні. Устияновича, молодого ентузіаста з відсталої Галичини, захоплюють життя, культура, мистецтво й художні надбання Відня.
Перебуваючи в новому для себе культурному середовищі, художник піддався впливам і течіям, які існували тоді в західноєвропейському мистецтві, передусім у Віденській Академії образотворчих мистецтв. У західноєвропейському мистецтві середини XIX ст. Крім реалізму, який із зростанням демократичних ідей і революційних настроїв стає більш популярним, в західноєвропейському мистецтві того часу боролись за свої права романтично- сентиментальні течії та продовжував своє існування класицизм, традиції якого зберігало офіціальне академічне мистецтво. Незважаючи на нові віяння, в багатьох країнах Європи, в тому числі й в Австрії, відживаючий академізм зберігав ще свій авторитет. Він залишався офіціальним напрямком мистецтва панівних кіл і підтримувався художніми салонами та академіями, які в своїй системі навчання додержувались його естетичних принципів.
Академізм у своєму прагненні зберегти класицистичні традиції і канони був далекий від реального життя. Реальна дійсність в розумінні академізму вважалась негідною відображення у мистецтві. Пропагуючи культ ідеальної краси, художники- академісти зверталися за темами до міфології, релігії та стародавньої історії, художні прийоми виражали в статуарній композиції, в ідеалізуванні форми, в умовно- театральних позах і жестах, в умовному колориті.
У своїй тенденції до сумлінного опрацювання деталей художнього твору, академізм давав знання композиції, рисунка та високу технічну майстерність. Такий відірваний від життя дух панував у Віденській Академії образотворчих мистецтв, якою керував Кристіян Рубен в часи, коли молодий Корнило Устиянович приїхав туди з палким бажанням здобути художню освіту. Кристіян Рубен (1. Академії та енергійним її керівником. На початку жанрист, він згодом, ще будучи директором Празької Академії мистецтв, почав працювати в історичному жанрі й створив кращі свої картини, між ними – “Відкриття Колумбом Америки” та фрески в Празькому Бельведері на теми чеської історії.
Ці твори зробили ім’я Рубена відомим. Добрий, в класичному дусі видержаний рисунок, експресія і сильна характеристика персонажів – ознаки його історичних творів. Як директор Віденської Академії Рубен в основному займався педагогічною діяльністю. На чолі мистецького життя Відня у той період стояв також Йозеф Фюріх (1. Академії на кафедрі історичної композиції. Спочатку прихильник романтичного напрямку, Фюріх став після поїздки у Рим поборником класицистичної, до певної міри змодифікованої форми в своїх виключно на релігійні теми полотнах, пройнятих ліризмом.
Твори цього художника, зокрема цикли фресок для но- возбудованої Альтлерхенфельської церкви, що в свій час викликала велике зацікавлення у Відні, захопили Устияновича, який називав Фюріха “реформатором церковного живопису” 1. Співробітником Фюріха при створенні згаданих фресок був Карло Блааз (1. Академії, історичний живописець, як художній талант – сильний, але без розмаху й фантазії. Головний його твір – фрески у Віденському арсеналі. Вони, безумовно, не могли не звернути уваги Устияновича, коли він знав твори попереднього майстра. До групи відомих професорів Академії належав також Карло Вурцін- гер (1. Академії і своїм учням.